Даосизм – сокровенне вчення про Дао
(переклад на українську від Олесі)
Кожна людина, яка починає цікавитися Китаєм, рано чи пізно зустрічається зі вченнями, що пронизують всю його культуру. Йдеться про даосизм, буддизм і конфуціанство.
Протягом багатьох століть даоська, буддистська та конфуціанська філософія впливали на світогляд китайців, проявляючись практично у всіх сферах людського життя. Політика, наука, медицина, психологія, живопис, музика, література, дизайн і військове мистецтво - ось ті галузі, в яких помітно вплив китайських філософських вчень. Незважаючи на те, що популярність даосизму, буддизму та конфуціанства з кожним роком зростає, українською мовою поки ще дуже мало адекватних і серйозних досліджень, які б висвітлювали їх досить глибоко.
Одна зі складностей розуміння китайської філософії полягає в тому, що більшість філософських текстів написані мовою веньянь, яку не завжди можуть зрозуміти навіть самі китайці, не говорячи вже про європейців. Крім того, тут, як і в будь-якій сфері, існує своя символічна мова, своя термінологія, справжнє значення якої важко зрозуміти, якщо ти не маєш посвяти у саме вчення і не присвятив багато років заглибленню в традицію.
Для тих, хто не знає китайської мови, або тільки почав її вивчати, варто уточнити, чому виникають труднощі під час читання та перекладу китайських текстів. У давньокитайській мові немає відмін, дієвідмін, конкретного часу та роду; часто не використовуються сполучники; значення слова залежить від контексту, який іноді складно зрозуміти, на маючи спеціалізованих знань. Отже, переклад і тлумачення тексту дуже сильно залежать від конкретної людини і її розуміння (або нерозуміння) того вчення, текст якого вона читає. Тому сенс можливих варіантів перекладів може і дуже схожим, і абсолютно різним. Це легко побачити на прикладі російських перекладів трактату «Дао Де Цзін», яких існує більше десятка.
У цій статті я хочу зосередитися на даоській традиції та розглянути деякі її аспекти. Історично це вчення співвідносять з мудрецем Лао-Цзи (老子), який жив приблизно в 5-3 ст. до н.е. і є автором трактату «Дао Де Цзін» (道德 经). Можна сміливо говорити про те, що це найбільш відомий даоський текст у цілому світі, на сьогоднішній день існує безліч варіацій його перекладу.
Другою історичною фігурою, з якою пов’язують виникнення даосизму, є імператор Хуан-Ді (黄帝), який, за легендами, жив у 26 ст. до н.е. Це, як ви розумієте, було дуже і дуже давно. Імператор Хуан-Ді є міфологічною фігурою, і довести факт його існування неможливо. Адже навіть найдавніші пам’ятки китайської писемності, що звуться цзягувень (甲骨文) або «написи на черепахових панцирах», відносять до 14 - 11 ст. до н.е. Але, щиро кажучи, послідовників даосизму не надто обходять ці історичні нюанси та нестиковки, адже міфологічна складова вчення часто відіграє більшу роль, ніж реальні історичні факти. Тому даосизм називають ще «Хуан-Лао Сюе» (黄老 学 - Вчення Хуан [Ді] і Лао [Цзи]).
Давайте трохи зупинимося на самому терміні даосизм, який може записуватися як «дао цзяо» (道教) та «дао цзя» (道家). Якщо запитати звичайного китайця, чим відрізняються ці два терміни, скоріш за все він відповість вам, що різниці немає, що по суті це одне й те саме поняття. У той же час ряд європейських синологів так пояснює різницю між «дао цзяо» та «дао цзя»:
«Дао цзяо» - це релігійний даосизм, який виник приблизно у 2 ст. н.е.
«Дао цзя» - це філософський даосизм, виразними представниками якого є Лао-Цзи та Чжуан-Цзи.
Якщо з першим визначенням можна повністю погодитися, то друге вимагає деяких уточнень. Дослівний переклад терміна «дао цзя» (道家) - «даоська сім’я». Так як вважається, що Лао-Цзи і Чжуан-Цзи були не лише філософами, а й практиками, то в їхні часи релігійний даосизм ще не сформувався. Тому термін «дао цзя» (даоська сім’я) можна також розуміти як «практичний (нерелігійний) даосизм».
Звідси випливає таке загальне визначення:
«Практичний даосизм» - це найдавніша нерелігійна система методів самовдосконалення, перевірена багатьма поколіннями практиків, яка містить в собі глибинні практичні методи і теоретично-філософське вчення, що стосуються всіх аспектів гармонійного розвитку людської природи.
За тисячолітню історію існування даосизму виникло безліч шкіл і різноманітних методів самовдосконалення. Деякі з цих шкіл користувалися широкою популярністю і впливом, наприклад, «Шлях Небесних Наставників» (天师 道) або «Цюаньчжень» (全真教), а деякі були відомі лише незначним групам утаємничених осіб.
Існує безліч мистецтв, які були розроблені даоськими майстрами, і в наш час популярність деяких з них з кожним днем зростає. Найбільш відомим серед них є Цігун (варто зазначити, що цігун буває не лише даоський, та й саме це слово для позначення різного роду психофізичних практик почали використовувати лише в середині минулого сторіччя).
Крім Цігун, в даоській традиції є також методи роботи з тілом, які звуться «Дао Інь» (导引), дихальні вправи «Ту На» (吐纳), майстерність сну (睡功), а також найбільш «містичний» і таємничий розділ «Внутрішньої алхімії» (内丹).